Кажуть, що в 1983 році пан Йоджі з промовистим прізвищем Тойода зажадав від своєї автомобільної компанії зробити найкращий в світі автомобіль. Бюджет — необмежений, часу — скільки завгодно. Ідеальні стартові умови для розпилу та відкатів, але пан Йоджі, мабуть, непогано вирішив кадрове питання, а тому робота закипіла. 60 дизайнерів та майже півтори тисячі інженерів були розділені на 24 команди, кожна з яких отримала свій фронт робіт.
Завдяки безрозмірним фондам не було використано жодної деталі з існуючого доробку «Тойоти». В результаті, за кілька років команди побудували 450 прототипів та близько дев'ятисот різних варіантів двигуна. Комбінацію шкіри та деревини для оздоблення салону обирали цілих два роки. Численні продувки в аеродинамічній трубі дозволили знизити коефіцієнт Cx до 0,29 — більш, ніж пристойний результат для великого седана 80-х років.
Найперший серійний Lexus у світі
У 1986 році, після витрати мільярда доларів, зверху надійшла вказівка зупинитись на досягнутому, і за рік дизайн машини було запатентовано. А щоб підкреслити унікальність новинки, японці вирішили продавати її під власною маркою Lexus — для його розкрутки всесвітньовідоме рекламне агентство Saatchi&Saatchi навіть створило окремий підрозділ Team One. У 1989 році модель Lexus LS400 було представлено на автошоу в Детройті — тобто, на найбільшому ринку збуту таких машин.
В той же час в далекій Німеччині Mercedes просто продовжував робити те, що йому вдавалося якнайкраще — комфортні, надійні та дуже якісні машини. В середині 80-х змінилося покоління Е-класу — на конвейєр став седан з індексом W124. А от найбільший представницький S-клас був у виробництві з 1979 року і на кінець 80-х не те щоб застарів, але виражена решітка радіатора, безліч хрому, елегантний, але консервативний дизайн кузова — все це свідчило, що модель прямує до закінчення своєї кар'єри.
Mercedes S-класу з кузовом W126 слугував мішенню для творців "Лескуса"
Щоправда, з технікою у “Мерседеса” все було гаразд: клієнтам пропонували велику кількість потужних двигунів на вибір, гідропневматичну підвіску в якості додаткового обладнання, а у тому ж 1989 році в опціях S-класу з'явилася система ASR.
Але, що більш цікаво, наступника класичного S-класу — модель W140, він же “бегемот”, він же “шестисотий” — німці також розробляли довго — з 1981 року. В 1986-му було затверджено дизайн авторства Олів'є Буле — візуально машина стала набагато важчою, та й не лише на вигляд. За непідтвердженою інформацією вартість розробки W140 також становила близько мільярда доларів. При цьому німці так і не змогли довести до кондиції нову пневмопідвіску Airmatic і в продаж “бегемот” потрапив зі старою — тією, що була на попередниках.
12-циліндровий "шестісотий" був значно більш популярним у представників великого бізнесу і протокольних служб. Щоправда, це було 20 років тому
Зате ніхто з його конкурентів так і не зміг запропонувати двигун, що хоча б наближався до потужності у 390 кінських сил, які мала 12-циліндрова модифікація S600. Lexus LS400 мав набагато скромніший 8-циліндровий силовий агрегат потужністю лише 256 к.с., щоправда, розганявся він до тих самих 250 км/год, обмежених електронікою.
І все ж у 90-х роках Lexus сприймався таким собі “Мерседесом” для тих, кому справжній “Мерседес” не по кишені. Але чи це означає, що він був гіршим? Принаймні, уживані “Лексуси” стабільно очолюють рейтинги найбільш привабливих машин за співвідношенням “ціна/якість”. Ну, а говорити зверхньо в бік японських машин останніх років може собі дозволити хіба що Rolls Royce. Тож, суперництво триває.
Прокомментируйте первым